Спробуємо з’ясувати, які перспективи є в українських бджолярів та як використати потенціал країни в цій галузі.
Україна посідає перше місце в Європі і третє місце в світі з виробництва меду. За виробництвом цього корисного та смачного продукту на душу населення наша країна теж знаходиться в лідерах. Сьогодні в Україні близько 400 тис. осіб доглядають за майже чотирма мільйонами вуликів. За обсягами експорту меду ми входимо в десятку світових лідерів.
Разом з тим в українських бджолярів є низка проблем. Пропонуємо розглянути перешкоди на шляху до світового лідерства з експорту меду та шляхи їх подолання.
1.     Український мед в основному експортується як сировина
Знизивши вартість меду на 29 %, Україна у 2016 році збільшила його експорт на 58,2 %. А прибутки українських бджолярів зросли на 13 %. Як і в 2015 році, найбільшим імпортером була Німеччина  туди відправили 33 % експортного меду. Середня закупівельна ціна вітчизняних «солодощів» складає $2 за кілограм. Часто німці фасують український мед, видаючи його за продукт, виготовлений в ФРН. Ціна такого «німецького» меду складає вже  близько 10 євро. Для порівняння: середня вартість меду, експортованого європейською країною, коливається в межах $3,5–7 за кг. При цьому якість вітчизняних продуктів бджільництва вища, ніж у Китаю, який є світовим лідером з експорту меду.
Щоб вирішити цю проблему, потрібно розвивати роздрібні продажі меду, під власною торговою маркою вітчизняних підприємств. Для цього необхідно приділяти більше уваги маркетинговій складовій бізнесу. Навіть якісний мед потребує привабливої та зручної упаковки, а для просування фасованого продукту на нові ринки потрібно ретельно продумати стратегію виходу, та, як мінімум, створити англомовну версію сайту.
Крім того, можна зробити акцент на органічності, адже основними покупцями українського меду є США та країни ЄС, де органіка в тренді. Євростандартам вітчизняні продукти бджільництва офіційно відповідають ще з 2003 року.  Українські науковці пропонують нову модель збирання меду. Ії суть полягає в тому, що мед продукують дикі бджоли, які живуть в мінімально змінених промисловим виробництвом районах. У комах забирають лише 25 % виробленого меду, лишаючи їм решту. Також бджіл не травмують сезонним транспортуванням. 
Наразі бджолярі в умовах жорсткої конкуренції поспішають якнайшвидше здати свою продукцію за будь-яку ціну. Тож маємо ситуацію, коли оптова вартість меду нижча за ціну на цукор.
2.   Відсутність державної підтримки
На жаль, далі декларацій програми підтримки бджільництва від Міністерства аграрної політики справа не йде. «В умовах нинішнього дефіциту бюджету говорити про дотації  марна справа. Хоча б не заважали працювати, а бджолярі самі все зроблять»,  зазначає президент Спілки пасічників України Володимир Стретович. Але уряд заважає. Наприклад на початку року, без будь-якого обговорення з бджільницькими організаціями України, «мед натуральний» було внесено до списку продуктів, які підлягають обов’язковому ліцензуванню. Така постанова додає бджолярам бюрократичних проблем.
Важливим питанням є розширення квот на експорт меду, бо наразі об’єми пільгових поставок мізерні: наша країна експортує до ЄС вдесятеро більше продуктів бджільництва, ніж передбачено квотами.  
У розвинутих країнах значною статтею прибутку пасіки є плата фермерів за запилення. В Україні ж така практика практично відсутня. Співпраця фермерів та пасічників мала б позитивний вплив на продуктивність як рослин, так і пасік. Зокрема підвищення врожайності сільськогосподарських культур при запиленні квіток бджолами в середньому становить 60 % для баштанних культур, 65 % для плодових, та 75 % для червоної конюшини. А насіння люцерни практично неможливо одержати без повноцінного запилення. Пасічникам слід було б об’єднатись з метою захисту інтересів і впливу на державну політику у галузі бджільництва. Корисною стала б державна програма заохочення співпраці між аграріями й власниками пасік.
3.   Смертність бджіл
Різноманітні хвороби та новий феномен в бджільництві під назвою Синдром розпаду колоній (Colony Collapse Disorder) є причиною масової смертності бджіл. В різних країнах щороку вимирають від 20 % до 60 % бджолиних сімей при нормі в 10 %. А в одній з провінцій Китаю вимерли усі бджоли  тепер жителі регіону змушені запилювати рослини вручну. Причин такої ситуації декілька і всі вони пов’язані з господарською діяльністю людини: надмірним застосуванням пестицидів, забрудненням ґрунтів та повітря, зміною кліматичних умов. Рішенням цієї проблеми можуть стати більш екологічні методи господарювання та інноваційне лікування.
В Україна краща ситуація, ніж, наприклад, в Китаї. Це нам дає конкурентні переваги перед світовим лідером експорту меду. Але вітчизняним бджолярам теж варто дбати про здоров’я бджіл. Українські вчені винайшли методику допомоги бджолам без застосування антибіотиків чи інших лікарських речовин. Метод штучного регулювання розмноження бджіл впровадив лікар ветеринарної медицини П. Я. Хмара. На глобальному рівні смертність бджіл можна зменшити шляхом дотримання концепції сталого розвитку, зменшення кількості пестицидів тощо.
За сприятливих умов Україна найближчими роками має можливість збільшити виробництво меду на третину. Підвищення ціни вітчизняного продукту дозволить бджолярам заробляти в 2–3 рази більше. Але щоб вивести нашу країну в світові лідери з експорту меду, потрібні діючі державні програми підтримки бджільництва та об’єднання пасічників для захисту власних інтересів.