Після втрати ринків країн СНД та невдалих спроб завоювати європейського споживача українські виробники молочної продукції розпочали пошук клієнтів за океаном. І дехто зміг досягти успіху в досить екзотичних для нас регіонах. 

«Азійські тигри» за порівняно нетривалий відрізок часу здійснили економічне диво, перетворившись із відсталих країн на світових лідерів. Тепер з їх допомогою успіху можуть досягти українські виробники молочних продуктів.  

Вітчизняна молочна галузь переживає не найкращі часи: зменшення поголів’я корів, закриття російського ринку, відміна спецрежиму оподаткування та економічна криза в країні розвитку не сприяють. Але така «шокова терапія» дає виробникам шанс знайти нові шляхи розвитку, такі як переорієнтація експортних напрямків. Хоча й повільно, але це відбувається: замість Росії та країн СНД ключовими імпортерами української молочної продукції стають африканські та азійські країни, зокрема, в регіоні Південно-Східної Азії.

У 2016 році в Україні спостерігалося двовідсоткове зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Як наслідок обсяги виробництва молочних продуктів впали на 2 %, у той час як їх ціна зросла. Цікаво, що вартість виросла лише на внутрішньому ринку. Вітчизняні ж молокопродукти, що йдуть на експорт, навпаки втратили в ціні. Так, минулого року українські виробники продали за кордон на 10 відсотків менше молока та похідних продуктів, заробивши на 11 % менше. Одна з причин такої ситуації — валютні коливання.

Перспективним шляхом порятунку галузі є переорієнтація на ринок Південно-Східної Азії. Є кілька вагомих причин вибрати саме цей напрямок збуту:

• Ріст населення регіону та підвищення споживчого попиту завдяки збільшенню доходів.
• Країни Південно-Східної Азії займають ключові позиції в рейтингу держав із найсприятливішими умовами для ведення міжнародної торгівлі. У цьому списку світове лідерство належить Сінгапуру, а Гонконг — на третьому місці. 
• Цей ринок демонструє стабільний попит на молочну продукцію за відсутністю або при дуже малій наявності внутрішніх виробників. 

У 2016 році Україна експортувала 109,2 тис. тонн молочних продуктів. Найбільшу частку в структурі експорту займає сухе молоко — 36,6 тис. тонн. Далі йде молочна сироватка — 23,9 тис. тонн, молоко і вершки згущені — 15,2 тис. тонн, вершкове масло та молочні жири — 12,1 тисяч тонн. Частка не згущених молока та вершків становить 10,5 тис. тонн, а твердих сирів — 8,1 тис. тонн. Зростання спостерігалося лише у двох групах товарів: молоко та вершки згущені, а також масло вершкове та молочні жири.

Можемо констатувати поступову переорієнтацію закордонних продажів молочних продуктів. Щодо сирів, то раніше левова частка експорту цього продукту припадала на країни СНД. У 2013 році держави співдружності купляли 99 % українського сиру, але минулого року їхня частка в структурі закордонних продажів продукту скоротилася до 84 %. Натомість збільшився експорт сиру до країн Азії — з одного відсотку в 2013 до 6 % у 2016. Що стосується Африки, то експорт вітчизняного сиру в цей регіон розпочався лише у 2015 році з 1 %, а вже за рік частка африканських країн зросла до 9 %.

Ключовим партнером із торгівлі сирами, на думку Економіста інвестиційного відділу ФАО Андрія Ярмака, може стати Сінгапур. У країні спостерігається високий попит на цей продукт і збільшення обсягів його споживання. Рівень доходів населення Сінгапуру достатньо високий, тому і ціни тут вищі за середньосвітові показники. Що стосується сирів, то вартість бюджетних сортів стартує від $20–25 за кг. Зайшовши на сінгапурський ринок молочних продуктів, Україна може не лише наростити об’єми експорту, а й підвищити вартість продукції та отримати високу репутацію серед інших країн регіону. А покращення іміджу, в свою чергу, створить підґрунтя для подальшої експансії на торгові майданчики Південно-Східної Азії.

Продажі сухого молока на ринок СНД у 2013 році складали 74 %, а в 2016 — лише сорок. Минулого року за обсягами купівлі українського сухого молока Азія наздогнала Країни СНД, придбавши 40 % цього експортного продукту. Цікаво, що за три роки до того частка азійських країн становила 18 %. Африканський напрямок теж продемонстрував зростання: якщо у 2013 країни регіону займали 7 % у структурі експорту сухого молока з України, то у 2016 вони тримали вже 16 % ринку.

Вершкове масло та молочні жири — ніша, яка зростає і швидко переорієнтовується, всупереч загальним тенденціям експорту українських молокопродуктів. Цифри говорять самі за себе: ще п’ять років тому Україна продавала за кордон 0,7 тис. тонн молочних жирів, а в 2016 їх експорт зріс у 17 разів і склав 12,1 тис. тонн. Щодо зміни географії торгівлі, то тут теж маємо успіхи: у 2013 році для масла та молочних жирів існувало лише два експортні напрямки — країни СНД (97 %) та Азія (3 %). Минулого ж року продажі розподілилися таким чином: СНД — 41 %, Азія — 31 %, Африка — 22 %, Європа — 6 %. Як бачимо, українським виробникам вдається зробити торгівлю різновекторною та зменшити ризики, які існували за тотальної переваги одного експортного напрямку.

Крім Сінгапуру, Україна може експортувати молокопродукти до Китаю. Наразі рівень споживання подібної продукції в цій країні низький, але з кожним роком серед населення зростає мода на здоровий спосіб життя, у тому числі на споживання молока та похідних продуктів. Якщо додати стрімке зростання економіки та приріст кількості населення, то китайський ринок виглядає дуже привабливо. За п’ять років КНР збільшила експорт цільномолочних продуктів у 10 разів, а сухого молока — у три з половиною рази. І хоча зараз на китайському молочному ринку панують країни ЄС та Нова Зеландія, Україна здатна зайняти до 2 % в імпортній структурі молокопродуктів КНР. Щоправда, процес експансії потребує часу — приблизно 2–3 роки, та інвестицій у просування українських товарів. Щодо обсягів, то тут турбуватися не варто: за оцінками ФАО вітчизняні молокозаводи можуть переробляти у 2,5 рази більше сировини, ніж сьогодні.

Країни Південно-Східної Азії є дуже перспективним напрямком для українських виробників молочної продукції: кількість населення та рівень фінансового благополуччя в регіоні зростає, як і споживчий попит. Щоб успішно зайти на цей ринок, вітчизняні підприємці мають інвестувати в маркетинг, дбати про якість товару та нарощувати об’єми виробництва. І не зволікати — конкуренція тут дійсно висока.