Бджільництво в Україні: успіхи та перспективи зростання галузі

16 серп. 2017

Більшість українського меду експортується. Експорт зростає кожного року і в 2016-му досяг рекордних показників. Цьому сприяють низький попит на внутрішньому ринку та високий — на зовнішньому, де головна перевага нашого меду — низька ціна. Проте, успіхи у зовнішній торгівлі не свідчать про відмінний стан галузі. Навпаки, українське бджільництво знаходиться на аматорському рівні, і якщо ми хочемо й надалі нарощувати експорт, необхідно переходити в “професіонали”. Заважає цьому звична нам недосконалість законодавчої бази.


Експорт українського меду в США та ЄС б’є рекорди


За перше півріччя 2017 року Україна збільшила експорт меду майже в два рази, порівняно з аналогічним періодом 2016-го: з 15,2 тис. тонн до 29,6 тис. тонн. Головні імпортери — США ($18,9 млн), Німеччина ($10 млн) і Польща ($5,6 млн). Експорт в цій галузі зростає кожного року величезними темпами: якщо в 2015 році його загальний обсяг склав 36 тис. тонн, то в 2016-му він сягнув вже 56,9 тис. тонн, а це — зростання у півтора рази (58%). Якщо ж взяти показники 2011-го, то зростання буде ще більш вражаючим — в 4 рази!


Європейський Союз — головний ринок збуту для українського меду. В 2016 році туди було експортовано 43 тис. тонн цього продукту, тобто близько 75% загального експорту меду. Головні фактори — доступність європейського ринку та низька ціна українського меду — в 2016-му він був навіть дешевше, ніж китайський. Попит на цей продукт настільки великий, що квоти на його поставку (5 тис. тонн у 2016-му та 5,2 тис. тонн у 2017-му) вичерпуються за 2-3 дні. Українські ж екпортери оптимальним об’ємом квот вважають 20 тис. тонн. Проте ЄС захищає власного виробника і з такими подарунками не квапиться. Наразі існують домовленості про поступове збільшення квоти на 3 тис. тонн щорічно, доки вона не досягне об'єму у 14 тис. тонн. Цей проект розглядається в Європарламенті. Боротися нам є за що — близько 40% потреб споживачів ЄС задовольняються за рахунок імпорту.


Ринок США також перспективний. Всього 30% попиту там забезпечується власним виробництвом. Через це американський ринок надзвичайно конкурентний. Зокрема, активно змагаються за свою частку на ньому В’єтнам та Індія. Проте Україна не відстає і знаходиться в лідерах.


Слабкий внутрішній ринок змушує орієнтуватися на експорт


Щорічно в Україні виробляється близько 80 тис. тонн меду. З них лише 25-30 тис. тонн йде на внутрішній ринок. Все інше експортується. Споживання всередині країни істотно знизилося через занепад української економіки та збільшення експортних цін: якщо мед коштував 1,5 євро, то в євро він так і коштує, але в гривні він подорожчав — ціна на внутрішньому ринку в гривні виросла в 3 рази. Оскільки мед не є продуктом першої необхідності, українці не поспішають платити за нього високу ціну. Намагаються обійтися. Тому й виробникам вигідніше експортувати.


Іншою проблемою внутрішнього ринку — велика частка контрафактного товару. Основне споживання йде не через магазини, а напряму: пасічники та  стихійна торгівля. Такий товар не проходить перевірок на антибіотики, тому що для одного пасічника це дуже дорого — аналіз коштує близько 2,5 тис. грн. Робити його на одну партію в 200-500 кг нерентабельно. Проте, учасники ринку відмічають, що з кожним роком кількість неякісного меду зменшується. Більше того, минулого року український мед пройшов міжнародну сертифікацію і тепер відповідає вимогам міжнародного стандарту з харчової безпеки FSSC 22000. Це дозволить покращити його репутацію в очах імпортерів.


Для подальшого зростання треба переходити на промисловий рівень виробництва


Бджільництвом в Україні замається приблизно 400 тис. осіб. Це один з найбільших в світі показників. Фактично, кожен сотий українець — пасічник. Проте ефективність виробництва залишається дуже низькою. Наприклад, в Канаді 7 тис. пасічників виробляють 29 тис. тонн меду, а в Україні — 400 тис. виготовляють лише 80 тис. тонн. Продуктивність бджілосім’ї в Канаді досягає 50 кг меду на рік, а у нас  — від 12 кг до 20 кг. Така різниця в цифрах пояснюється тим, що в Канаді виробництво меду знаходиться на промисловому рівні, а в Україні — на аматорському.


Збільшити виробництво меду могло б об’єднання пасічників в кооперативи. Пасіка в 3-10 вуликів може забезпечити медом  хіба що сім'ю самого фермера. На цьому рівні це більше хоббі. Бджільництво стає рентабельним починаючи із 100 бджілосімей. Крім того, необхідно змінювати самі вулики. В основному пасічники використовують вулики-лежаки типу “Дадан”, які є складними для перевезення, а промислова пасіка періодично має змінювати медоносну базу. Для цього треба переходити на багатокорпусні вулики, які вже довели свою ефективність в США та Канаді.


Крім цього, перехід на промисловий рівень потребує підвищення якості. Тож, до пасічників необхідно донести інформацію про стандарти якості ЄС. Це допоможе знизити використання антибіотиків, перейти на безвощинне виробництво та припинити заготівлю незрілого меду.


Ще один важливий фактор — впорядкованість бізнесу. ЄС вимагає, щоб при експорті меду можна було прослідкувати його походження аж до зазначення пасіки. Вся продукція має комплектуватися необхідними документами та стандартною тарою. Тож, пасічники мають найближчим часом впорядкувати свою діяльність з точки зору відповідності формальним нормам.


Без збереження екології про бджільництво не може йти мови


Бджільництво цілковито залежить від екології. Якщо його перетворення із хоббі на промисловий бізнес — це питання прибутковості, то збереження його екосистеми — питання існування галузі як такої.


Головний фактор тут — рослинне фермерство, яке безпосередньо впливає на бджільництво. Без плідної медоносної бази — рослин, багатих на нектар та пилок — бджолам не буде що запилювати та звідки виробляти мед. З цією проблемою вже стикнулися пасічники полтавської області. Там фермери все більше сіють рапс, сою, пшеницю і кукурудзу, через що бджоли виробляють менше меду.


Крім збереження та збільшення кількості медоносів, необхідно також стежити за обробкою їх хімікатами. З забрудненого ними пилку вийде неякісний мед, що не пройде сертифікацію. Крім того, через надмірне використання хімікатів гинуть самі бджоли — з початку року в Україні загинуло 800 бджілосімей. Якщо з дрібними фермерами спільну мову знайти вдається, то холдингові компанії ігнорують прохання бджолярів.


Ситуацію можна виправити, якщо врегулювати між галузями сільського господарства питання запилення рослин та їх обробки хімікатами. Крім цього, природоохоронні органи мають почати підтримувати та розвивати медоносну базу.


Українське бджільництво однозначно переживає період підйому. Проте, щоб цей успіх не став швидкоплинним, бджолярам та державі необхідно вдатися до системних кроків. Перші мають переходити на європейські стандарти виробництва, другі — почати захищати галузь. Без цього всі розмови про підкорення експортних ринків так і залишаться балачками.


Якщо ж ви вже давно придивляєтеся до агресектору з бажанням інвестувати, зверніть свою увагу на бджільництво. З точки зору промисловості це молода галузь, в якій зараз багато простору для розвитку. Навіть без внутрішнього ринку, пасіка від 100 вуликів окупиться приблизно за 3 роки. Якщо почати прямо зараз, то до періоду розквіту галузі ви вже матимете систематизований бізнес, який зможе суттєво збільшити своє зростання.  


Агробізнес України


 


Пов'язані новини



Подпишитесь на наши публикации
И еженедельно получайте идеи для развития Вашего бизнеса


« назад