Законодавчі ініціативи ЄС та Великобританії зобов’язали банки відкрити свою інформацію для третіх осіб та створити для них інструменти взаємодії з цими даними. Втрата банками монополії на дані про рахунки, грошові перекази та іншу інформацію означає зміну цього ринку. Тепер на ньому з’явиться більше фінтех-компаній, які на основі банківських даних створюватимуть нові сервіси для споживачів. Проте це не означає зникнення банків. Вони, як і раніше, надаватимуть звичні нам банківські послуги, просто тепер ці послуги для них розроблятимуть інші компанії.
Open Banking зробить банківські дані доступними за допомогою АРІ
Open Banking – це коли банки відкривають доступ до своїх систем і треті сторони отримують доступ до даних. Мета Open Banking – надати можливість третій стороні аналізувати або використовувати дані. Роблять вони це за допомогою АРІ.
API – це інтерфейс, який надає доступ до даних банку та дозволяє компаніям взаємодіяти з банківською системою. Він складається з набору готових функцій, які надаються додатком або сервісом.
Таким чином, Open Banking – це ініціатива з відкриття банківських даних для розробників, які створюватимуть на основі цих даних свої продукти. API – це інструмент втілення цієї ініціативи. Виходить, що банки мають відкрити свої дані та створити інтерфейс – API – для взаємодії із ними.
Open Banking забезпечується на законодавчому рівні
У 2015 році ЄС прийняв другу директиву ЄС про платіжні сервіси – Payment Services Directive (PSD). Вона регулює європейський ринок онлайн-платежів і онлайн-банкінгу – види діяльності, які не були враховані в першому варіанті документа. Також Директива встановлює єдині правила для платежів та переказів в Європейський союз і Європейську економічну зону та всередині них. Цим вона забезпечує чесну конкуренцію між фінансовими організаціями та зрозумілі правила для споживачів послуг.
PSD2 говорить банкам, що вони повинні відкрити доступ до своїх систем, тобто почати забезпечення Open Banking. Для цього банки повинні надати платформи API і відкрити доступ для компаній і розробників – третіх осіб, які розроблять програму, яка допоможе взаємодіяти з системою без взаємодії з банками. PSD2 просуває цю технологію. Її мета — надання клієнту кращого вибору послуг, що збільшує конкуренцію.
Британське Управління з конкуренції і ринків (CMA) також виклало свої пропозиції зі створення системи прозорого банківського обслуговування. Вони викладені в документі Open Banking Remedy. З-поміж іншого, він зобов’язує дев’ять найбільших провайдерів платіжних рахунків надати авторизованим третім особам наступну інформацію: дані про продукт та базові контрольні дані у стандартизованому вигляді (до 31 березня 2017-го); за згодою клієнтів, захищений доступ до конкретних рахунків, щоб зчитувати дані про перекази та виконувати платежі (до січня 2018-го).
Розробники, для яких через АРІ надаються банківські дані, представляють FinTech-індустрію. Компанії з галузі фінтеху (англ. Financial technologies) об’єднують свої технології із даними банків та створюють сервіси, які покращують фінансові послуги. В результаті, люди можуть зручно користуватися своїми грошима.
Найкраще продемонструвати взаємодію банків та фінтех-компаній можна наступним чином: у банків є фінансові дані людей; вони створюють платформу API і фінтех-компанії можуть приєднатися до банку і його даних через цю API-платформу. Банк погоджується на використання фінтех-сервісів і пропонує їх своїм клієнтам.
Може здатися, що фінтех-компанії та банки є конкурентами. Проте це не так. Головний актив банків – це їхній бренд, довіра до них з боку населення та клієнти. У фінтех-компаній ці параметри відсутні. Зате вони мають чудові продукти, які вони можуть запропонувати банкам, і вже через них отримати клієнтів. Це створює ідеальні умови для співробітництва, а не для конкуренції.
Тепер банківський сервіс – це більше про фінтех
Відкривати банківські дані треба, тому що від банків можна отримати суттєвий обсяг інформації, проаналізувати її за допомогою фінтеху і надати послугу клієнту, що базуватиметься на цій інформації. Банки будуть перетворюватися на платформи з клієнтами. Вони ставатимуть схожими на Apple. Вона також використовує принцип платформи. Виходить, що розробники створюють контент для Apple – додатки для її магазину AppStore. Банки створюватимуть свої “AppStore”, а фінтех – сервіси для них.
Банк може створити платформу і залучати треті сторони, пакувати їхній продукт у свою послугу і потім пропонувати своїм клієнтам, в результаті чого клієнти скористаються набагато більшим пакетом послуг, ніж вони могли б зі звичайним банківським продуктом. І ці послуги будуть набагато якіснішими.
Інакше це можна уявити в такому вигляді: банк – це торговий центр, в якому розміщуються магазини – сервіси фінтех-компаній. Кожен торговий центр намагається зробити так, щоб клієнти купували товар саме в його магазинах. Чим більше людей ходить в ТЦ, тим більше магазинів хочуть у ньому розміститись та тим дорожча там оренда. Так само, чим більше у банку клієнтів та чим вища їх платоспроможність, тим більше сервісів хочуть використовувати його платформу та тим більше вони готові за це віддати.
Таким чином, банки конкуруватимуть за залучення фінтех-компаній на свої платформи, щоб вони створювали продукти саме для них. Чим більше клієнтів у банка, тим привабливіша його платформа, тим більше фінтех-компаній створюватимуть для неї сервіси, приваблюючи нових клієнтів.
Банкам варто якнайшвидше створити зручні АРІ та запропонувати вигідні умови взаємодії із фінтех-компаніями. Останні повинні розробити такі продукти, які зможуть полегшити фінансове життя людей та будуть цікаві банкам. Звичайним користувачам залишається тільки чекати появи нових сервісів, а потім обрати найкращий з них.