Одним з основних елементів господарської діяльність є договір. В рамках договірних правовідносин виникають права та обов’язки його сторін. З метою забезпечення виконання договірних зобов’язань сторони, як правило, передбачають у договорах штрафні санкції за їх порушення.

Останнім часом набула розповсюдження практика встановлення у договорах обов’язку постачальника щодо своєчасної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (далі – податкова накладна) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). Як правило, за порушення зазначеного зобов’язання встановлюється відповідальність у формі штрафу. Розмір штрафу визначається на рівні «недоотриманого податкового кредиту», оскільки податкова накладна не була зареєстрована і покупець не отримав «вхідний» податковий кредит з ПДВ.

На перший погляд, встановлення штрафну за невиконання договірного зобов’язання є логічним та законним.

Із запровадженням системи блокування податкових накладних, яка на жаль не була належним чином підготовлена до роботи, бізнес зіткнувся з реальними проблемами щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

І тут для покупців стала у нагоді умова договору про штраф за «невиконання зобов’язання з реєстрації податкової накладної у порядку та строки визначеному чинним законодавством України».   

Як показує практика, добровільно штрафи сплачуються вкрай рідко. І, як наслідок, маємо спір. спір,  зазвичай, вирішується у судовому порядку.

Саме така ситуація склалась у правовідносинах між ТОВ «АТБ-маркет» (позивач) та ТОВ «Гідрохолодмонтаж ВК» (відповідач).   

На момент подання позову судова практика вирішення подібних спорів була на користь позивача. Суди задовольняли позовні вимоги щодо стягнення штрафів за порушення  договірного зобов’язання через несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Проте, результат розгляду справи став неприємнім сюрпризом для позивача.

Далі ми проаналізуємо предмет спору та правову позицію, яку висловили суди, і, зокрема, позицію Верховного Суд наведену у постанові 02.05.2018 винесеної у даній справі (справа № 908/3565/16).

Предмет спору:

ТОВ «АТБ-маркет» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Гідрохолодмонтаж ВК» 30 238,80 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання № 1507 від 15.07.2015, зокрема, щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Умовами договору передбачено, що у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штрафну санкцію в розмірі подвійної суми ПДВ, вказаної в такій податковій накладній (або від суми ПДВ, яка повинна бути вказана в ненаданій відповідачем податковій накладній) за кожен випадок порушення.

Податкові накладні, які були виписані на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт від 10.11.2015, відповідач зареєстрував лише 03.12.2015, тобто, з порушенням строку відведеного законом.

Позиція суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 позов був задоволений частково. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не здійснив у передбачений законом строк реєстрацію відповідних податкових накладних, тому у нього виникло зобов’язання зі сплати позивачу штрафу, передбачене умовами Договору.

Позиція суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зобов’язання щодо своєчасності внесення відповідачем податкових накладних до ЄРПН не є господарським зобов’язанням, відповідальність за порушення якого може врегульовуватись умовами договору, а за своєю правовою природою це зобов’язання є  податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність.

Позиція суду касаційної інстанції

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 касаційна скарга позивача була залишена без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що обумовлені у договорі такі обов’язки відповідача як здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку, не є господарським зобов’язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог частини 1 статті 230 та статті 218 Господарського кодексу України (надалі – ГКУ) виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду 02.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «АТБ-маркет» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2017, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 у справі № 908/3565/16.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Суд виходить з такого.

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України убачається, що зобов’язанням (господарським зобов’язанням) є обов’язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов’язанням виконавця є обов’язок виконати роботи (надати послуги), а зобов’язанням замовника – обов’язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов’язань.

Верховний Суд у своєму рішенні зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку постачальника правил здійснення господарської діяльності – невиконанням господарського зобов’язання, оскільки обов’язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов’язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Основна правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Замість висновків

Безумовно, наведена вище позиція Верховного Суду започаткувала нову правозастосовчу практику у сфері забезпечення виконання зобов’язань постачальників щодо своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН.

Позиція суду не є безспірною, але це позиція Верховного Суду, і її слід враховувати.