Зміни в органічному законодавстві України та ЄС: нові можливості для виробників та експортерів продукції «органік»

25 лип. 2018


Глобальний ринок органічної продукції щороку зростає на 10–15%, а його товарообіг у 2016 році склав понад €80 млрд. Вражаючий попит на органіку в розвинених державах Європи місцеві виробники задовольнити не в змозі, тому останніми роками збільшується імпорт продукції з так званих «третіх країн». Однак цей процес стримує невідповідність сертифікації та регулювання органічного сектору в різних державах. І після 5 років інтенсивних дебатів, Єврокомісія та Європарламент узгодили нові правилаорганічного регулювання. Вони набудуть чинності з 1 січня 2021 року.

Основні зміни в органічному законодавстві ЄС

Для всіх учасників органічного сектору ЄС буде встановлено єдині правила та стандарти — у тому числі для виробників із країн, що не є членами ЄС, але експортують свою продукцію на європейські ринки. Чіткий набір правил, оснований на європейському законодавстві, замінить наявні 64 стандарти, які суттєво ускладнюють міжнародну торгівлю органічними продуктами.


Діючий зараз принцип еквівалентності буде заміщено принципом відповідності, який працює в США. Тобто органічна продукція, імпортована в Євросоюз, повинна відповідати його стандартам. Еквівалентні стандарти будуть визнані лише в межах двосторонніх торговельних або інших угод, наприклад, між ЄС, США та Канадою.


Єдині стандарти означатимуть: органічний логотип ЄС гарантує споживачам у будь-якому куточку Європи рівноцінну якість продукції. Це важливе питання, адже покупці органіки платять більше й очікують отримати високоякісну продукцію незалежно від її походження.


Перелік органічної продукції розшириться і включатиме також сіль, ефірні олії, натуральний корок. Буде створено органічний ринок посівного матеріалудля збільшення біорізноманіття та підвищення стійкості рослин до хвороб та шкідників.


Полегшаться умови ведення бізнесу для дрібних фермерів: вони зможуть проходити групову сертифікацію, значно економлячи час та гроші. Крім того, дозволяється паралельне ведення органічного і традиційного господарства, якщо їх розділено згідно з нормами. Це суттєво полегшить затратний перехід до органічного виробництва.

Світове органічне законодавство: наявна ситуація

Згідно з даними Дослідного інституту органічного сільського господарства (FiBL), у 2017 році стандарти органічної продукції діяли у 87 країнах, ще 18 держав перебували в процесі розробки відповідного законодавства. У деяких країнах прийняті національні стандарти, які є підставою для проведення сертифікації.

Найбільші країни-імпортери органічних продуктів — це США, Євросоюз, Канада та Японія. Ввезення відповідної продукції на ці ринки можливе у випадку:

  • наявності двосторонньої угоди між країною-експортером і країною-імпортером;

  • прямого визнання сертифікаційного органа цільовою країною імпорту.

Двосторонні угоди між експортером та цільовою країною імпорту

Такий договір підтверджує, що система контролю іншої країни та її стандарти відповідають внутрішнім вимогам імпортера. Угоди такого плану зазвичай є результатом міжурядових перемовин, хоча і ґрунтуються на технічних оцінках.

Сполучені Штати та Євросоюз визнали національні органічні стандарти та системи контролю один одного, за винятком деяких пунктів. Крім того ЄС прийняв у якості еквівалентних сертифікаційні стандарти ще 12 держав (так званий «список третіх країн»). Україна в нього не входить.

США мають двосторонні угоди з Канадою, Японією, Південною Кореєю і Швейцарією та наразі оцінюють мексиканську систему органічного контролю.

Визнання сертифікаційного органа країною-імпортером

США, ЄС та Японія визнають органи сертифікації за межами своїх країн, однак, щоб відповідати їхнім стандартам, потрібно виконати низку складних технічних вимог та оплатити високі збори.

До імпорту в ЄС допускаються лише продукти, сертифіковані інспекційним органом або органом, визнаним Єврокомісією: у редакції регламенту ЄС 1235/2008 визначено перелік затверджених агенцій «третіх країн».

У США сертифікація відбувається згідно з чіткими нормами:

  • контроль проводять інспектори, які пройшли навчання за стандартами NOP;

  • в процесі використовується анкета, розроблена NOP;

  • приймаються лише сертифікати, видані органами, акредитованими Міністерством сільського господарства Сполучених Штатів (USDA).

Наразі право сертифікувати ферми та підприємства в будь-якій точці світу відповідно до органічних правил USDA мають приблизно 80 агентств.


Порівняння норм і стандартів головних ринків переробленої органічної продукції

Зростання органічного сектору призводить до збільшення переробленої органічної продукції, що тягне за собою необхідність більш жорсткого контролю її якості та безпеки. Уцьому звіті порівнюються норми IFOAM, стандарти, які діють у ЄС, США, Японії та Китаї, а також 3 європейські приватні стандарти. Приблизно 90% глобального ринку органічної продукції (у грошовому вираженні) сертифіковано згідно з цими 8 стандартами. На долю США припадає 47%, на країни ЄС — 37%.

Загалом органічні стандарти регулюють переробку продукції, керуючись двома основними концепціями:

  • дозволяючи або забороняючи конкретні методи переробки;
  • дозволяючи використання деяких інгредієнтів та речовин у процесі обробки.

Правила, що стосуються технологій і методів обробки

Основні положення, дійсні для всіх 8 стандартів:

  • заборона використання ГМО-матеріалів, включно з харчовими добавками та іншими інгредієнтами. Виняток — ветеринарна продукція, імпортована в ЄС;
  • повна заборона використання іонізуючого випромінювання (опромінення), синтетичних розчинників та абразивних фільтрів.

Пунктом, у якому спостерігається найбільше розбіжностей, є визначення кількості методів переробки продукції. Наприклад, згідно з нормами IFOAM, стандартами ЄС та Soil Association (Велика Британія), обробка поділяється на механічну, фізичну та біологічну. У той час як NOP визначає 21 варіант методів переробки, а Китайський стандарт — 10. Перелік включає такі технології, як дегідратація, консервація, ферментація, фільтрація, замороження та ін.

Що стосується приватних стандартів, вони більш конкретні щодо своїх вимог, чітко й детально прописуючи дозволені та заборонені технології. Наприклад, Bio Suisse (Швейцарія) дозволяє використання 7 методів обробки готового до вживання коров’ячого молока, одночасно забороняючи інші 4.

Правила, що стосуються харчових та технологічних добавок

У всіх стандартах зазначено, що їхня кількість повинна бути мінімальною. Синтетичні барвники та ароматизатори зазвичай виключені. Урядові регулятори іноді дозволяють хімічно синтезовані барвники, ідентичні натуральним, однак приватні стандарти — ні.

В усіх стандартах є затверджений перелік речовин, які дозволено застосовувати в процесі обробки органічної продукції. Здебільшого їх розділено на дві категорії: харчові добавки та технологічні добавки. Якщо якоїсь речовини в списку немає, її використання в органічній переробці заборонене. Стандартами також регулюється використання води, солі, мікроорганізмів, ферментів тощо.

Харчові добавки — це речовини, які додають до продукції задля покращення її смакових характеристик чи зовнішнього вигляду, а також для продовження терміну придатності. Вони повинні бути вказані в переліку інгредієнтів.

Технологічні добавки використовуються під час конкретних процесів підготовки, переробки чи зберігання, і не повинні вказуватися в переліку інгредієнтів, навіть якщо їхні залишки можна знайти в кінцевому продукті.

Загалом у список стандартів ЄС включена 71 добавка, у список стандартів США — 89. Для порівняння: у міжнародній системі харчових добавок для неорганічної продукції налічується приблизно 430 речовин.

А що в Україні?

10 липня 2018 року було прийнято Закон № 5448-д «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу й маркування органічної продукції». Розглянемо його основні положення, якіпочнуть діяти через 6 місяців.

  • Регламентовано процедури сертифікації органічного виробництва та встановлено вимоги до органів сертифікації. Деталізовано галузі органічного виробництва: тваринництво, рослинництво, вирощування аквакультури тощо.
  • Визначено вимоги до виробництва, маркування та продажу органічної продукції. Маркування продукції як органічної можливе, якщо мінімум 95% її інгредієнтів — органічного походження. Інші 5% повинні складати речовини, які внесені в перелік дозволених. Процес переробки також повинен відповідати затвердженим нормам.
  • Встановлені чіткі та прозорі механізми державного контролю за учасниками ринку, визначено відповідальність за порушення органічного законодавства. Наприклад, якщо компанія позначає свою продукцію як «органічну», не маючи відповідного сертифіката, вона повинна сплатити штраф у розмірі 5–8 мінімальних заробітних плат.
  • Підтримка вітчизняних виробників органіки на державному та регіональному рівні за кошти бюджетних програм, спрямованих на розвиток агропромисловості.

Ці зміни дозволять адаптувати українську систему контролю якості органічної продукції до вимог ЄС. Що, у свою чергу, зніме технічні бар’єри для експорту української продукції на європейські та інші зовнішні ринки. Тож уже найближчими роками очікуємо значне збільшення в Україні числа виробників органічної продукції, яких, станом на червень 2017 року, було 420.

Більше інформації про ринок органіки в Україні ви зможете дізнатися, завантаживши новий інфографічний довідник "Агробізнес в Україні".


Автори довідника — контент-маркетингове агентство Top Lead і Latifundist.com. Довідник готується за підтримки партнерів: аудиторської компанії Baker Tilly Ukraine, експертам з Crédit Agricole Bank, фрідіческой фірми AEQUO Law Firm, виданню Business Views.




 


Пов'язані новини



Подпишитесь на наши публикации
И еженедельно получайте идеи для развития Вашего бизнеса


« назад