Європарламент розглянув нову Європейську стратегію сприяння виробництву олійно-бобових культур. Крім загальних питань про стимулювання власного виробництва особливу увагу приділено експорту сої та інших олійно-бобових культур.

Європа забезпечує тільки 5% внутрішнього попиту на сою

Щорічно для виробництва кормів для тварин в країнах ЄС використовується 477 млн ​​тонн сировини, 50% забезпечують фермерські лукопасовищні угіддя, а решта — за рахунок основних орних культур та імпорту. Крім кормів, ЄС споживає 45 млн білкової сировини на рік.

В даний час ЄС здатен забезпечити 38% своїх потреб у кормах для тварин. Для сої, на частку якої припадає близько третини обсягу споживання, цей показник становить всього 5%.

Міжнародні угоди про торгівлю зробили ЄС залежним від імпорту олійно-бобових культур

Причина такого дефіциту та залежності від імпорту пояснюється давніми угодами про міжнародну торгівлю, особливо з США. Угоди дозволили Євросоюзу захистити своє зернове виробництво. Але дозвіл безмитного імпорту бобових та олійних культур в ЄС (GATT і Blair House Agreement) зробив невигідним їхнє виробництво в ЄС.

Зараз ЄС виділяє тільки 3% своїх орних земель на олійно-бобові культури та імпортує приблизно 70% кормових культур для тварин — в основному з Бразилії, Аргентини та Сполучених Штатів.

ЄС виступає за органічне землеробство

Основна частина імпорту, що ввозиться з країн Південної Америки і США, це ГМО. Наприклад, в США частка вирощуваної генномодифікованої сої становить понад 90%. У світі ГМ-соєю засіяно 90 млн га, це 82% всієї площі, використовуваної для вирощування цієї культури.

Таке виробництво є основним фактором зміни землекористування, збезлісення, ерозії грунтів та забруднення пестицидами. В ЄС діє ряд директив, що обмежують вирощування ГМО. І стратегія ЄС щодо сприяння виробництву олійно-бобових культур повинна зменшити залежність і від ГМО-імпорту, оскільки повністю прибрати дефіцит олійно-бобових культур, особливо сої — неможливо.

Нова сільськогосподарська політика націлена на стимулювання місцевих виробництв та посилення досліджень

Нова стратегія ЄС щодо просування олійно-бобових культур пропонує оновлення спільної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy).

Вирощування сої та інших бобових має стати більш прибутковим і конкурентоспроможним. Для цього необхідно розвивати місцеві та регіональні мережі виробництва і переробки олійно-бобових культур, підтримувати самозабезпечення фермерських господарств кормами для тварин і адаптувати дієти тварин до їх реальних потреб.

Дослідження стануть основою розвитку. Будуть визначені райони вирощування олійних та бобових культур і можливості їх виробництва. Наступним етапом буде активне інвестування ЄС у комплексні дослідження, щоб зробити бобові культури більш економічно привабливими: конкурентоспроможне виробництво та підвищення врожайності.

Китай — загроза для поставок сої в ЄС

На даний час Китай є найбільшим імпортером сої у світі, головним чином з Бразилії — найбільшого у світі виробника та експортера. Особливу увагу слід звернути на один важливий факт. Китай, який поглинає більше двох третин сої, виробленої в Бразилії, знайшов спосіб забезпечити свої майбутні поставки, що може поставити під загрозу поставки сої в ЄС та інші країни.

Автономність ЄС у поставках сої та інших олійно-білкових культур може бути досягнута шляхом більш тісної співпраці з сусідами Євросоюзу та диверсифікації імпорту сої. Головна умова — імпорт повинен відповідати соціальним та екологічним стандартам ЄС і переважно повинен бути без ГМО.