Після минулорічної кризи на ринку енергетичного вугілля підвищення цін на ресурс на початку цього року послужило стимулом для оптимістичних прогнозів.

На сьогодні світові промислові запаси вугілля складають понад 1 трлн тонн, що значно перевищує запаси і ресурси всіх інших енергоносіїв. Вугілля залишається головним енергоджерелом, яке може задовольнити попит на енергію, який істотно зріс і не покривається іншими доступними джерелами. За даними Міжнародного енергетичного агентства показники зростання споживання вугілля, як за об’ємом, так і в процентному співвідношенні, вже перевищили показники споживання будь-якого іншого виду палива. Вугільні електростанції сьогодні забезпечують дві п’ятих світового виробництва електроенергії.

Вугільна промисловість ХХІ століття

Своєю присутністю на світовому енергетичному ринку сьогодні індустрія вугільної промисловості зобов’язана багатьом факторам. Світовий ринок вугілля більш конкурентний, ніж нафтовий і газовий, оскільки його родовища є на всіх континентах, майже в усіх країнах (при цьому 70 країн мають видобувні запаси вугілля), а видобуток ведеться практично в усіх регіонах світу. Крім того, вугілля досить просто транспортувати.

Своїм же розвитком світова вугільна торгівля зобов’язана високій динаміці розвитку країн (особливо в Китаї та Індії) і зменшенням вуглевидобутку в Європі.

Слід сказати, що 94% загального обсягу видобутого вугілля збувається по морю і лише 6% припадає на сухопутну торгівлю. Вугілля, що транспортується морським шляхом, традиційно має два ринки збуту: Атлантичний ринок (тут задіяні такі великі країни-імпортери як Німеччина, Іспанія і Великобританія) і Тихоокеанський ринок (Австралія, Китай, Індонезія і Японія).

Індія і Китай – основні імпортери

Високі темпи промислового виробництва, байдужість до питань екології та низькі ціни на вугілля визначили Індію і Китай головними споживачами енергетичного вугілля у світі. У 2011 році Китай став найбільшим виробником електроенергії в світі, обігнавши США. У Китаї згорає близько половини всього вугілля, споживаного в світі.

У I кварталі 2013 року китайські компанії імпортували 53.85 млн тонн вугілля, що на 34% перевищує показники минулого року. Однак незабаром уповільнення темпів зростання промислового виробництва призвело до зменшення споживання вугілля в країні. Крім того, розвиток гідроенергетики, як відзначають експерти, також може позначитися на подальшому падінні попиту на вугілля в Китаї: за перші два місяці 2013 провідні ГЕС країни виробили на 24% більше енергії ніж минулого року.

Більшість аналітиків усе ж упевнені, що імпорт енергетичного вугілля в Китай буде рости. У зв’язку з березневим зниженням котирувань імпортне вугілля коштує в Китаї на даний час дешевше місцевого, тому, як зазначає аналітик з гонконгської компанії UOB-KayHian Хелен Лау, зростання імпорту може в найближчому майбутньому поновитися. Тим більше, завдяки прискоренню темпів економічного зростання, в країні в II кварталі очікується збільшення споживання електроенергії.

Також вугілля є основним «двигуном» економіки Індії. Індійський імпорт вугілля вийшов на максимальний рівень у кінці 2012 року. Експерти Міжнародного енергетичного агентства вважають, що до 2017 року Індія може стати другим за величиною споживачем вугілля в світі, обігнавши США.

Однак у I кварталі 2013 року «вугільні апетити» країни почали знижуватися. Головна причина цього – нерозвиненість транспортної системи. Досягнувши максимально можливої ​​пропускної здатності, транспортна система Індії перестала справлятися з постійно зростаючими поставками вугілля з портів до електростанцій. Крім того, для багатьох індійських компаній імпортне вугілля стало занадто дорогим. Експерти відзначають, що в основному енергетичні проблеми Індії мають політичний підтекст. Політика уряду по заниженню ціни на електроенергію в країні змусила індійські енергетичні компанії відмовитися від нових поставок вугілля. Тому в недалекому майбутньому попит на вугілля в країні буде збільшуватися не так швидко, як передбачалося раніше.

На ряду з Індією і Китаєм найбільшими імпортерами вугілля на азіатському ринку є Японія, Південна Корея і Тайвань. Попит на енергетичне вугілля в Японії значно збільшився після катастрофи на Фукусімі, яка змусила уряд країни скоротити витрати на розвиток ядерної енергетики. У березні цього року, в порівнянні з березнем 2012року, Японія збільшила імпорт коксівного вугілля на 24% – до 6,7 млн ​​тонн.

США стає найбільшим експортером

У минулому році, в ході виборчої компанії в США, кандидат на пост президента країни Мітт Ромні став головним ідеологом «війни з вугіллям». Багато десятиліть вугілля в США вважався не тільки головним джерелом електроенергії – воно було основою національного багатства країни. Торік 37,4% американського виробництва електроенергії акумулювали вугільні електростанції. Аналітики Управління енергетичної інформації (EIA) упевнені, що до 2035 року Америка буде як і раніше отримувати 39% своєї енергії з вугілля. Інші джерела менш оптимістичні. DeutscheBank прогнозує, що частка вугілля впаде до 20% до 2030 року. Поки що темпи зростання вугільної промисловості США залишаються високими, як і ціни, за які американці повинні дякувати споживачам країн, що розвиваються. У 2012 році загальний обсяг експорту вугілля з США склав рекордні 126 млн. тонн.

Тим часом Європейський Союз уже не перший рік скорочує споживання природного газу, заміщаючи його, в першу чергу, відносно недорогим американським вугіллям і лише частково – поновлюваними джерелами енергії. Для ЄС альтернативна енергетика виявилася галуззю ще зовсім не освоєною, а головне – дуже дорогою порівняно з традиційною. Подальший перехід на відновлювані джерела енергії погано поєднується з політикою бюджетної економії. Вихід з цієї ситуації був знайдений у використанні традиційного і найдешевшого енергоресурсу.

Яскравим прикладом «ренесансу» вугільної промисловості в Європі стала Німеччина. Витрати на розвиток альтернативної енергетики в країні вже перевищили 100 млрд євро. Торік лобісти вугледобувної промисловості закликали німецький уряд визнати вугілля в якості перехідної технології на шляху від АЕС до альтернативної енергетики. Кабмін у цілому погодився. З усіх видів палива, що використовується для виробництва електроенергії в Німеччині, більше 40% припадає на частку вугілля. А обсяг видобутої з вугілля електроенергії минулого року досяг у Німеччині найвищого показника за останні чверть століття.