Клімат — у пріоритеті чи наостанок?

Сталий розвиток більше не є просто елементом піару — у багатьох юрисдикціях розкриття такої інформації стає обов’язковим. Постає критичне питання: як компанії визначають, що справді має значення? Відповідь криється у терміні, який є центральним для кожного звіту про сталість, але часто лишається поверхнево зрозумілим: «оцінка суттєвості» (materiality assessment). Ця оцінка допомагає компаніям визначити найбільш значущі ризики та можливості, пов’язані зі сталим розвитком (SROs) — ті, що можуть вплинути на фінансові результати або мають суттєвий вплив на людей і планету. Якщо провести її якісно, вона стане основою ефективної стратегії сталого розвитку. Якщо ж недбало — може приховати ризики, ввести в оману стейкхолдерів і зірвати реальний внесок компанії у кліматичний перехід. У  звіті «Клімат — у пріоритеті чи наостанок? Оцінка суттєвості ризиків і можливостей, пов’язаних зі сталим розвитком» команди Baker Tilly (Сінгапур) та  Бізнес-школи Національного університету Сінгапуру (NUS) проаналізували підходи компаній Азійсько-Тихоокеанського регіону до цього критично важливого завдання. Було досліджено оцінки суттєвості 300 компаній, що котируються на Австралійській фондовій біржі (ASX), біржі Bursa Malaysia (BM) та Сінгапурській біржі (SGX).

Чому це важливо саме зараз

Це дослідження є особливо актуальним у час, коли регулятори й біржі впроваджують нові стандарти звітності, зокрема Міжнародної ради зі стандартів сталого розвитку (ISSB) - стандарти S1 та S2. Ці документи визначають нові глобальні норми, фокусуючись на питаннях, що фінансово впливають на діяльність бізнесу (підхід «з точки зору інвестора»). Натомість раніше популярні рамки, як-от GRI, беруть до уваги ширший спектр зацікавлених сторін та впливу на суспільство й довкілля. Оцінка суттєвості — це основа ефективного управління у сфері сталого розвитку. Вона дозволяє визначити, які саме теми — від кліматичних ризиків до трудових практик — є справді важливими для компанії та її стейкхолдерів. Але чи компанії справді визначають ключові питання — чи просто «відмічають пункти» у звітності? Дослідження показує: кількість звітів зросла, але їх якість та релевантність часто залишаються нерівномірними. Багато компаній надають довгі переліки ESG-ризиків без чіткого розуміння, які з них є стратегічними, фінансово суттєвими або важливими для зацікавлених сторін.

Основні висновки

Звіт базується на аналізі 300 компаній із 10 секторів на біржах ASX, BM та SGX і виявляє суттєві прогалини, регіональні відмінності та типові труднощі в оцінках суттєвості — зокрема у способах залучення стейкхолдерів та розкриття результатів.

• Компанії Bursa Malaysia найчастіше використовували матриці суттєвості — 87% порівняно з 45% на SGX та лише 14% на ASX. Це пояснюється сильними рекомендаціями біржі, однак навіть наявність матриці не гарантує глибини оцінки.
• Компанії на ASX демонстрували ширше залучення стейкхолдерів — у тому числі НУО та громадських організацій.

Найбільш згадувані теми:

• Для компаній на BM та SGX: управління персоналом, охорона праці, етичні ланцюги постачання, зміни клімату.
• Для компаній на ASX: взаємодія з громадами, кліматичні питання, корпоративне управління.

Ці відмінності показують, що суттєвість має контекстуальний характер — залежить від сектору, географії та соціополітичного середовища. Цікавий нюанс — розрив між частотою згадування теми та її визнаною важливістю. Хоча соціальні та екологічні питання часто згадуються, у пріоритеті залишаються теми корпоративного управління та економіки. Це може свідчити про прагнення компаній розкривати теми, якими легше керувати, а не ті, що мають системний вплив. Також виявлено структурне упередження: складні, довготривалі чи важковимірювані теми, як-от зміна клімату або втрата біорізноманіття, недооцінюються. Це загрожує не лише ефективності державної кліматичної політики, а й репутаційними та фінансовими ризиками для компаній. Показовий приклад — малайзійські виробники рукавичок, які потрапили під санкції за порушення прав працівників. Після критики ці компанії почали акцентувати на питаннях трудових прав у своїй звітності — що вказує на стратегічний (а не тільки добросовісний) характер оцінок суттєвості.

Перехід до нових стандартів

Більшість компаній не переглядають оцінки щороку — це зазвичай робиться раз на 3–4 роки, з оновленнями у разі змін у бізнесі чи регуляторному полі. Перехід до стандартів ISSB породжує нові виклики. Наприклад, SGX впроваджує поетапний підхід «climate-first» — пріоритетність звітності про кліматичні ризики за IFRS S2, залишаючи інші теми в рамках GRI. Повний перехід на ISSB може витіснити важливі соціальні теми, які не мають прямого фінансового впливу, але мають великий суспільний резонанс. Також є ризик непомічених сліпих зон, особливо коли компанії беззастережно дотримуються універсальних рамок, як-от SASB. Наприклад, SASB не включала теми трудових прав у секторі медичних товарів, через що не були враховані ризики для виробників у Малайзії — це свідчить про необхідність локалізованого підходу.

Геополітика і нові виклики

Оголошення про нові тарифи з боку США додає нестабільності до глобальної економіки та загрожує сталому бізнесу. Серед наслідків — збої у ланцюгах постачання чистої енергії, втрата робочих місць у країнах-експортерах, зменшення уваги до прав працівників. Це ще раз підтверджує: матеріальні оцінки мають враховувати геополітичні ризики і системні шоки.

Головне повідомлення

Матеріальна оцінка — не має бути формальністю. Якщо вона виконується формально, це лише посилює наявні упередження і не дає реального результату. Натомість компаніям потрібно:

• забезпечити стратегічний, довгостроковий підхід;
• активно залучати стейкхолдерів;
• враховувати локальні ризики;
• інтегрувати горизонти коротко-, середньо- та довгострокових викликів.

Роль ради директорів — ключова. Саме вона має забезпечити, щоб оцінка суттєвості відповідала викликам часу та стала опорою для справжньої кліматичної відповідальності. Автори: Тіна Томас, керівниця напряму ESG та сталого розвитку Baker Tilly (Сінгапур) , та професор Мак Юен Тін, Бізнес-школа Національного університету Сінгапуру (NUS)