З прийняттям Закону № 466 поняття «ділова мета» здобуло ніби нове життя, хоча насправді воно існувало і до прийняття згаданого закону. Більше того, це поняття часто використовувалося податківцями для обґрунтування донарахувань податкових зобов’язань, хоча жодної норми і правил щодо порядку його застосування в ПКУ не існувало. За останні роки вже навіть склалася певна судова практика щодо застосування ділової мети в податкових правовідносинах. Тож зміни податкового законодавства в частині застосування ділової мети не є абсолютно новітніми.
Проте, з 23 травня 2020 року платникам податків, які застосовують податкові різниці, треба бути більш уважними до аналізу операцій з нерезидентами, оскільки із внесеними змінами в ПКУ податківці отримали нові інструменти обґрунтування відсутності ділової мети, а також правила застосування цього поняття при визначенні оподатковуваного прибутку. Що ж дійсно змінилося, розглянемо нижче.
Якщо раніше ПКУ обмежувався визначенням ділової мети, як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, то Закон 466 доповнив вказане визначення поняттям економічного ефекту та впровадив правила залежності розміру оподатковуваного прибутку від наявності/відсутності ділової мети в операціях з нерезидентами.
А саме, в пп. 14.1.231 ст. 14 ПКУ
наведені ознаки економічного ефекту, який:
- передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості;
- передбачає створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Крім того, що тепер в ПКУ вказані такі ознаки, варто звернути увагу,
що перелік цих ознак не є виключним, тобто, можуть бути і інші ознаки наявності економічного ефекту у результаті господарської діяльності платника податків.
Натомість перелік операцій, які не мають розумної економічної причини (ділової мети), що наведений в ПКУ, є вичерпним. А саме, такою операцією є операція, проведена з нерезидентом, якщо:
- головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
- у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.
Отже, незважаючи на нібито конкретизоване поняття ділової мети та економічного ефекту, на нашу думку, визначення наявності/відсутності ділової мети при здійснення господарських операцій залишається суб'єктивною категорією. Відповідно, спори з податківцями є не відворотними.
Що стосується сфери застосування ділової мети, то згідно пп. 140.5.15 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети.
Тобто, виходячи з оновлених в 2020 році норм ПКУ це поняття використовується виключно:
-
- платниками податку на прибуток, які застосовують коригування фінансового результату до оподаткування;
- в операціях з нерезидентами;
- в операціях, предметом яких є товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів.
Незважаючи на те, що нормами Податкового кодексу передбачено, що обов'язок доведення відсутності ділової мети в господарській операції покладається на контролюючий орган, на практиці ми розуміємо, що в більшості випадків самим платникам доведеться обґрунтовувати наявність ділової мети в їх операціях з нерезидентами.
Оскільки в будь-яких податкових спорах значення мають, серед іншого, документи, то для обґрунтування наявності ділової мети в тих чи інших операціях з нерезидентами, платникам варто мати певні документальні підтвердження. Такими документами можуть бути: маркетингова політика, огляди (аналізи) ринків, певні розрахунки (бізнес плани), тощо.
І на останок ще одна важлива ремарка. Правила застосування ділової мети при коригуванні фінансового результату до оподаткування, про які йшлося вище, стосуються діяльності платника податків в період з 23 травня 2020 року до 31 грудні 2020 року, тобто, при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік.
Починаючи з 01 січня 2021 року матимемо оновлені правила коригування фінансового результату, пов'язані з концепцією ділової мети, оскільки з цієї дати набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування» № 1117-IX, прийнятий Верховною Радою 17 грудня 2020 року.
Цей закон вносить суттєві зміни в ПКУ, зокрема, і щодо необхідності збільшення фінансового результату до оподаткування на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь нерезидентів, зареєстрованих в державах, що входять до одного з двох переліків КМУ, якщо такі операції не мають ділової мети.
Більш детально оновлені правила застосування концепції ділової мети у 2021 році ми розглянемо в одному з наступних наших оглядів змін податкового законодавства.
