Чи не прямує Європа, немов уві сні, до економічного занепаду?

Європейська економіка не перебуває в економічній кризі у звичному розумінні цього слова.

Чимало європейських компаній є великими глобальними експортерами, домогосподарства володіють значними статками, а Європейський Союз (ЄС) залишається одним із найбільших і найбагатших ринків світу. Він об’єднує 27 країн із сукупним ВВП у поточних ринкових цінах майже €19 трлн, за останніми даними Eurostat, та населенням понад 450 млн осіб.

Однак економічний занепад рідко починається з раптової гучної заяви чи драматичної події. Частіше він розгортається непомітно: продуктивність поступово зростає дедалі повільніше, інвестиційний капітал спрямовується в інші регіони, перспективним компаніям не вдається належним чином масштабуватися, енергоємні галузі втрачають частку ринку, а рівень життя поступово починає відставати від показників конкурентів.

Якщо дивитися на ситуацію саме з цієї точки зору, у Європи є причини для занепокоєння.

Європейська комісія очікує, що реальний ВВП ЄС зросте лише на 1,1% у 2026 році та на 1,4% у 2027-му. Для єврозони прогноз становить приблизно 0,9% і 1,2% відповідно. Ще більше занепокоєння викликає ситуація з продуктивністю. Останні дані Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) свідчать про суттєвий розрив у показниках продуктивності між Європою та Сполученими Штатами.

Саме продуктивність зрештою визначає, скільки економіка може дозволити собі витрачати на оплату праці, фінансування державних послуг, оборону та підтримку системи соціального забезпечення, не створюючи при цьому додаткового інфляційного тиску. Низька продуктивність у Європі лежить в основі більшості економічних викликів, з якими вона сьогодні стикається.