Чому стійкості може бути недостатньо

Автомобільна галузь і транспортний сектор вирізняються культурою лідерства, в основі якої лежать стійкість та адаптивність.

Хоча інші сектори можуть бути лідерами в таких аспектах, як інновації або авторитет і вплив, наш глобальний дослідницький звіт «Лабіринт середнього бізнесу» свідчить: керівники автомобільної та транспортної галузей більшою мірою зосереджені на операційній стійкості та роботі в умовах невизначеності.

Від збоїв у ланцюгах постачання та дефіциту кадрів – до регуляторного тиску, зростання витрат і зміни очікувань клієнтів: керівники автотранспортної сфери роками працюють під майже безперервним операційним тиском.

Найбільш виразно це відображається на лідерських компетенціях. 

30% керівників у сфері автомобільного транспорту називають вміння вирішувати проблеми однією зі своїх найсильніших якостей, а 39% вважають, що це визначальна риса лідерів усього сектору. Обидва показники – найвищі серед усіх досліджуваних галузей.

Це свідчить про те, що сектор навчився винятково ефективно реагувати на зміни.

Питання лише в тому, чи достатньо цього для того, що чекає на нас у майбутньому.

Стриманий оптимізм

Саме таке операційне мислення, здається, лежить в основі високого ступеня впевненості.

Майже шість із десяти (57%) керівників переконані, що їхня управлінська команда має всі необхідні компетенції для успішного розвитку протягом наступного десятиліття – це найвищий рівень упевненості серед усіх секторів, охоплених дослідженням.

Утім, цей оптимізм стримується реалізмом.

Представники автомобільних та транспортних підприємств частіше за фахівців інших галузей зазначають, що їм важко встигати за змінами в трудовому законодавстві (45%). Водночас 42% погоджуються, що постійні зміни в регуляторній та податковій політиці ускладнюють довгострокове планування.

Замість того щоб ігнорувати ці виклики, сектор, схоже, активно до них готується.

Представники автомобільного та транспортного бізнесу найчастіше за інших готові збільшувати інвестиції в юридичні команди та відділи комплаєнсу в умовах зростання регуляторних вимог – що свідчить про прагматичний і ризик-орієнтований підхід до змін.

Ці сильні сторони стали вагомою перевагою для сектору. Але вони також породжують важливе запитання: чи не став сектор настільки вправним у реагуванні на кризи, що приділяє занадто мало уваги їхньому прогнозуванню?

Коли стійкість стає пасткою

Уміння вирішувати проблеми – критично важлива якість для лідера. Вона дає змогу підтримувати операційну діяльність, обслуговувати клієнтів і зберігати стійкість бізнесу під час змін.

Але стійкість має й зворотний бік.

Коли поточні операційні завдання поглинають занадто багато уваги керівництва, організація може втратити здатність передбачати майбутнє.

Наше дослідження показує, що багато керівників у секторі автомобільного транспорту усвідомлюють цю напругу. Майже половина (47%) погоджуються з тим, що в їхньому бізнесі сьогодні відбувається занадто багато процесів, аби вони мали час зосередитися на плануванні майбутнього.

47% керівників автомобільного та транспортного сектору вважають, що поточні завдання відволікають їх від стратегічного планування.

42% зазначають, що їхній бізнес не може здійснювати довгострокове планування через постійні коливання в регуляторній та податковій політиці.

І саме в цьому полягає справжній виклик для лідерів сектору, адже наступне десятиліття навряд чи буде менш турбулентним.

Понад половина (54%) керівників у галузі (найвищий показник серед усіх опитаних секторів) очікують, що протягом наступних 10 років регулювання стане ще жорсткішим і вимогливішим. 56% переконані, що за це десятиліття сектор трансформується до невпізнанності, а 51% очікують, що консолідація галузі до 2035 року значно зменшить кількість конкурентів.

Автомобільний та транспортний сектор довів, що вміє реагувати на кризи. Наступна конкурентна перевага полягатиме в здатності їх передбачати.

Топ-5 бар'єрів на шляху до зростання

Що заважає організаціям автомобільного та транспортного сектору повністю реалізувати свій потенціал протягом наступних 10 років?

1. Високі ціни на енергоносії та дефіцит електроенергії
2. Дефіцит кадрів
3. Короткозорість у плануванні та інвестиціях
4. Застарілі або невідповідні технології
5. Геополітична нестабільність / політичні коливання (постійні різкі зміни політичного курсу)

Оригінальний матеріал