Name: Baker Tilly
Price range: $

Це те, що ми всі часто чуємо в робочому контексті: "Не сприймай це особисто" або "Гей, це не особисто, це бізнес". Таке говорить про відсутність зворотного зв’язку, конфлікти, важкі розмови, реструктуризацію, втрату угод, співпрацю, боротьбу зі злетами та падіннями. Але це — абсурд, і ось чому. Робота — це місце, де ми проводимо більшу частину свого часу неспання. Тобто, основну частину свого життя. І все ж ми не повинні сприймати це особисто? Ми маємо прийняти думку, що третина нашого життя від двадцяти до шістдесяти років якось не є особистою? Хоча відстороненість краще захищає в робочих умовах, які часто можуть бути складними, загрозливими й невблаганними, існує і певна користь від особистого сприйняття роботи.

Нас надихає лише те, що ми сприймаємо особисто

Згадайте тих людей, з якими ви стикалися і яких ви вважаєте натхненними, наповненими енергією та успішними. Швидше за все вони сприймають роботу дуже особисто, іноді навіть більш особисто ніж все поза роботою. Зворотний бік полягає в тому, що люди, які знеособили свою роботу зазвичай не ті люди, з якими хочеться працювати. Таким чином, ваш власний досвід вказує на те, що успіх, хоча б частково, пов’язаний з особистим сприйняттям роботи. Але це стосується не лише тонких матерій та особистої психології; мова також йде про реальні результати бізнесу.

Залученість у роботу — це синонім особистого сприйняття

Всі компанії прагнуть досягти високого рівня залученості співробітників. Проте це неможливо, якщо вони не сприймають роботу особисто, а лише як інструмент для заробляння грошей. Ще є корпоративна етика. "Не сприймати це особисто" лежить в основі багатьох скандалів щодо корпоративної етики — від розкрадання та шахрайства з бухгалтерським обліком до питань безпеки праці та охорони навколишнього середовища. Саме тоді, коли керівники та команди приймають безглузде поняття «це не особисте, це бізнес», вони звільняються від своїх обов’язків як соціальних суб’єктів, охоронців планети та охоронців добробуту своїх працівників, клієнтів та громад. Дегуманізований та знеособлений персонал здебільшого погано поводиться зі стейкхолдерами.

Існує велика різниця між тим, щоб сприймати роботу особисто та неможливістю керувати своїми межами

Захоплюватись своєю роботою потрібно, але не варто надавати їй стільки власної гідності, щоб бути не в змозі захистити себе психологічно. Якщо кожна невдача та помилка сприймається настільки особисто, що проникає в серцевину вашої самооцінки, потрібно все ж навчитись трохи дистанціюватись. А якщо робота стає надто домінівною частиною вашої особистості, варто переглянути пріоритети. Безсумнівно, можна знайти відповідний щасливий проміжок між трудоголізмом та перетворенням на робота. Тож, якщо ви відчуваєте розчарування через провал проєкту — розчаровуйтесь. Якщо вам сумно від того, що ви конфліктуєте з колегою — сумуйте. І радійте від успіхів. Так, якщо ви ставитесь до роботи особисто, ви постраждаєте по дорозі. І ви будете замислюватись, чи це цього варто?. Але як і в тієї іншої великої таємниці життя — кохання, — яка насправді альтернатива? Зовсім не кохати, щоб ніколи не розбили серце? Звичайно, ні. Не сприймати це особисто, щоб ніколи не бути розчарованим? Звичайно, ні. Для вас самих і для людей, які працюють з вами, робота — це ваше життя. Тому cприймайте її — особисто.

«Не сприймай це особисто» — жахлива порада для роботи

Нас надихає лише те, що ми сприймаємо особисто

Залученість у роботу — це синонім особистого сприйняття

Існує велика різниця між тим, щоб сприймати роботу особисто та неможливістю керувати своїми межами